Проект Закону України «Про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій» Цей Закон регулює створення та функціонування подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій для цілей виконання вимог Конституції України. Розділ І Загальні положення Стаття 1. Поняття та склад подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій Подвійна система регулярних пенітенціарних інспекцій це сукупність моніторингових візитів до установ попереднього ув’язнення та виконання покарань, які здійснюються через визначені проміжки часу. Подвійна система регулярних пенітенціарних інспекцій складається із внутрішніх (адміністративних) інспекцій та зовнішніх інспекцій. Стаття 2. Суб’єкт внутрішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Внутрішні (адміністративні) регулярні пенітенціарні інспекції здійснюються окремим структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Стаття 3. Суб’єкт зовнішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Зовнішні регулярні пенітенціарні інспекції здійснюються національним превентивним механізмом. Зовнішні пенітенціарні інспекції можуть здійснюватись членами спостережних комісій і громадських рад при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та його територіальних органах, а також іншими компетентними національними та міжнародними органами та їх представниками у відповідності до чинного законодавства України. Стаття 4. Установи, які підлягають регулярним пенітенціарним інспекціям Внутрішні та зовнішні регулярні пенітенціарні інспекції здійснюються в установах виконання покарань усіх видів, а також в установах попереднього ув’язнення. Стаття 5. Форми внутрішніх та зовнішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Внутрішні та зовнішні регулярні пенітенціарних інспекції здійснюються у формі моніторингових візитів з попередженням адміністрації установ виконання покарань або попереднього ув’язнення та без такого попередження. Стаття 5. Загальні повноваження суб’єктів внутрішніх та зовнішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Суб’єкти, які здійснюють зовнішні та внутрішні регулярні пенітенціарні інспекції, мають право безперешкодно, без обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння працівниками установ виконання покарань та попереднього ув’язнення пересуватися територією установ виконання покарань, здійснювати аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію, ознайомлюватися зі звітністю, у тому числі й статистичною, подавати усні або письмові запити, перевіряти додержання законодавства, ознайомлюватися з особовими справами засуджених, іншими документами, спілкуватися з будь-якими працівниками установ виконання покарань, засудженими та особами, взятими під варту, на умовах конфіденційності. Вказані суб’єкти мають інші права та підлягають обмеженням, які прямо передбачені чинним законодавством. Режим в установах виконання покарань та попереднього ув’язнення не повинен перешкоджати або використовуватися як перешкода реалізації суб'єктами контролю своїх повноважень. Розділ ІІ Внутрішні регулярні пенітенціарні інспекції Стаття 6. Статус суб’єкта внутрішніх пенітенціарних інспекцій Відповідальний за здійснення внутрішніх пенітенціарних інспекцій структурний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, є незалежним від інших структурних підрозділів цього органу та підзвітним і підконтрольним тільки керівнику цього органу або його заступнику, який визначається цим керівником. Стаття 7. Предмет внутрішніх пенітенціарних інспекцій Предметом внутрішніх пенітенціарних інспекцій є належне функціонування установ виконання покарань та попереднього ув’язнення з метою досягнення цілей, які ставляться перед Державною кримінально-виконавчою службою України, включаючи забезпечення дотримання прав засуджених та осіб, взятих під варту, міжнародного та національного законодавства, в тому числі відповідних підзаконних актів. Стаття 8. Частота внутрішніх пенітенціарних інспекцій Частота внутрішніх пенітенціарних інспекцій має бути достатньою для забезпечення періодичності візитів до всіх установ виконання покарань та попереднього ув’язнення, однак кожна така установа повинна відвідуватися не рідше одного разу на п’ять років. Періодичність візитів не повинна виключати можливості здійснення позапланових візитів до установ, які потребують підвищеного контролю, з огляду на проблеми у їх функціонуванні, що були виявлені під час попередніх візитів, або інформацію, що стала доступною суб’єкту внутрішніх інспекцій. Стаття 9. Порядок здійснення внутрішніх пенітенціарних інспекцій Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, затверджує методичні рекомендації щодо підстав, порядку та частоти проведення внутрішніх пенітенціарних інспекцій. Стаття 10. Звітність за результатами внутрішніх пенітенціарних інспекцій За результатами внутрішніх пенітенціарних інспекцій складається звіт, який направляється адміністрації установи виконання покарань або попереднього ув’язнення, та є обов’язковим до виконання. Додатково складається щорічний звіт, який підлягає публікації у відкритому доступі. Розділ ІІІ Зовнішні регулярні пенітенціарні інспекції Стаття 11. Частота зовнішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Національний превентивний механізм має здійснювати регулярні пенітенціарні інспекції в рамках повноважень, визначених чинним законодавством. Частота цих інспекцій повинна визначатися в залежності від потреби, однак кожна установа виконання покарань або попереднього ув’язнення, повинна відвідуватися не рідше двох разів протягом п’ятирічного строку повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Періодичність візитів не повинна виключати можливості здійснення додаткових візитів до установ, які потребують підвищеного контролю, з огляду на проблеми у їх функціонуванні, що були виявлені під час попередніх візитів, або інформацію, що стала доступною суб’єкту зовнішніх інспекцій. Стаття 12. Предмет зовнішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Предметом зовнішніх пенітенціарних інспекцій є дотримання прав засуджених та осіб, взятих під варту, у світлі національного законодавства та міжнародних стандартів з прав людини у пенітенціарній сфері. Стаття 13. Звітність за результатами зовнішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Після кожної пенітенціарної інспекції національний превентивний механізм готує звіт, який надсилається відповідним органам влади та має бути публічним, за винятком персональних даних засуджених чи осіб, взятих під варту, крім випадків їхньої письмової згоди на поширення таких даних. За результатами зовнішніх пенітенціарних інспекцій національний превентивний механізм готує спеціальну узагальнюючу доповідь, яка є невід’ємною частиною щорічної спеціальної доповіді про стан справ щодо недопущення в Україні катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, передбаченої статтею 191 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Стаття 14. Ресурси для здійснення зовнішніх регулярних пенітенціарних інспекцій Національний превентивний механізм має бути забезпечений достатніми ресурсами з метою належного здійснення регулярних пенітенціарних інспекцій, а також візитів без попереджень, що має сприяти належному здійсненню ним функції превенції порушень прав людини в установах виконання покарань та попереднього ув’язнення. Здійснення цієї функції не повинно призводити до зменшення існуючого ресурсу для виконання функцій національного превентивного механізму стосовно інших місць несвободи. В будь-якому разі кількість співробітників, які відповідальні за регулярні пенітенціарні інспекції в рамках діяльності національного превентивного механізму, не повинна бути меншою двох осіб на один територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ І. Цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. ІІ. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1. У Законі України «Про попереднє ув’язнення»: доповнити статтею 51 такого змісту: «Стаття 51. Відвідування установ попереднього ув’язнення 1. Без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи попереднього ув’язнення для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням - у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації) мають право: Президент України або спеціально уповноважені ним представники (не більше п'яти осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі); Прем'єр-міністр України або спеціально уповноважені ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі); Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або спеціально уповноважені ним представники; голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові України у питаннях помилування; Міністр юстиції України або спеціально уповноважені ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі); Міністр внутрішніх справ України, Голова Національної поліції або спеціально уповноважені ними представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі); слідчий або суддя суду, які здійснюють кримінальне провадження щодо громадян з числа осіб, взятих під варту, які утримуються у відповідній установі; члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та особи, що їх супроводжують; представники Міжнародного комітету Червоного Хреста та особи, що їх супроводжують; Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані, або спеціально уповноважені ними представники (не більше п'яти осіб на відповідну територію); народні депутати України, їх помічники-консультанти, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих рад; голова, заступник голови та члени обласної спостережної комісії; сільський, селищний, міський голова або спеціально уповноважені ними представники (не більше п'яти осіб) - на території відповідної місцевої ради; члени громадських рад при територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації – на відповідній території. 2. Інші особи, а також близькі родичі осіб, взятих під варту можуть відвідувати установи попереднього ув’язнення за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами. 3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі представники засобів масової інформації, під час відвідування установ попереднього ув’язнення вправі безперешкодно, без обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністраціями установ попереднього ув’язнення пересуватися територією цих установ, здійснювати аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію, ознайомлюватися із звітністю, у тому числі й статистичною, проводити ревізії, здійснювати інспектування, подавати усні або письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установ попереднього ув’язнення, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб (з наступним вичерпним письмовим повідомленням відповідної особи про вжиті (не вжиті) заходи відповідальності протягом 10 днів з дня отримання відповідної вимоги), ознайомлюватися з особовими справами осіб, взятих під варту, іншими документами тощо, спілкуватися з будь-якими працівниками установ попереднього ув’язнення та особами, взятими під варту (у тому числі на умовах анонімності). 4. Спеціально уповноважені представники набувають своїх повноважень після подання до суб'єкта призначення, зазначеного у частині першій цієї статті, письмової заяви, видання щодо них відповідних розпорядчих актів особами, яких вони представляють, та отримання відповідного посвідчення. Спеціально уповноважені представники (крім представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) здійснюють свої повноваження на громадських засадах. При призначенні особами, зазначеними у частині першій цієї статті, крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, своїх представників перевага надається кандидатам - членам громадських правозахисних організацій. 5. Режим в установах попереднього ув’язнення не повинен перешкоджати або використовуватися як перешкода реалізації суб'єктами контролю своїх повноважень, встановлених частиною третьою цієї статті. У виняткових випадках в інтересах слідства слідчий або суд, які здійснюють кримінальне провадження, можуть прийняти рішення про контроль спілкування осіб, взятих під варту, з головами місцевих державних адміністрацій, або спеціально уповноваженими ними представниками, народними депутатами України, їх помічниками-консультантами, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутатами місцевих рад, головою, заступником голови та членами спостережних комісій, сільським, селищним, міським головою або спеціально уповноваженими ними представниками, членами громадських рад при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та його територіальних підрозділах. Рішення про такий контроль повинно бути обґрунтованим, вмотивованим і визначати коло осіб, яких воно стосується. У рішенні має зазначатися строк його дії, який повинен бути якомога коротшим, але не може перевищувати 30 днів із можливістю щомісячного продовження окремим рішенням у виняткових випадках та з додатковим обґрунтуванням. Заборона повинна бути необхідною у демократичному суспільстві (пропорційною) та бути спрямованою до обґрунтованих цілей, встановлених Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Копія рішення із зазначенням порядку оскарження видаються особі, взятій під варту, або особам зазначеним у цій частині статті, яких воно стосується. 6. В одній установі попереднього ув’язнення не може одночасно перебувати більше 10 осіб, зазначених у частині першій цієї статті, включаючи медичних працівників (які здійснюють супровід) та представників засобів масової інформації. У разі перевищення зазначеної кількості перевага на подальше перебування в установі попереднього ув’язнення надається особам, які першими потрапили на територію установи. 7. Представники громадських об’єднань, експерти, учені та фахівці, залучені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини на договірних засадах до виконання функцій національного превентивного механізму, відвідують установи попереднього ув’язнення на підставі окремого письмового доручення Уповноваженого». 2. У Кримінально-виконавчому кодексі України: а) Статтю 22 виключити. б) Статтю 23 доповнити реченням «Установи виконання покарань підлягають регулярним пенітенціарним інспекціям у відповідності до Закону України «Про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій». в) у частині першій статті 24: після слів «члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню» доповнити словами «та особи, що їх супроводжують; після слів «та особи, що їх супроводжують» доповнити реченням «представники Міжнародного комітету Червоного Хреста та особи, що їх супроводжують»; слова «нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян» виключити. 3. У Законі України «Про прокуратуру»: а) у статті 2 слова «нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» - виключити. б) статтю 26 викласти - виключити. 4) У Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»: статтю 191 викласти у такій редакції: «Стаття 191. Виконання Уповноваженим функцій національного превентивного механізму На Уповноваженого покладаються функції національного превентивного механізму відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. У секретаріаті Уповноваженого утворюється окремий структурний підрозділ з питань недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. До роботи в цьому структурному підрозділі з додержанням рівного представництва чоловіків і жінок та представництва національних меншин залучаються фахівці різних спеціальностей, які мають належну професійну підготовку. Уповноважений може залучати до виконання функцій національного превентивного механізму представників громадських організацій, експертів, учених та фахівців на договірних засадах. Такі особи виконують функції національного превентивного механізму на підставі окремого письмового доручення Уповноваженого. Для виконання функцій національного превентивного механізму Уповноважений, працівники структурного підрозділу з питань недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, а також особи, залучені до виконання функцій національного превентивного механізму на підставі доручення: 1) здійснюють регулярні відвідування місць, зазначених у пункті 8 статті 13 цього Закону, без попереднього повідомлення про час і мету відвідувань та без обмеження їх кількості; 2) проводять опитування осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 8 статті 13 цього Закону, з метою отримання інформації стосовно поводження з цими особами і умов їх тримання, а також опитування інших осіб, які можуть надати таку інформацію; 3) вносять органам державної влади, державним органам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, у тому числі зазначеним у пункті 8 статті 13 цього Закону, обов’язкові до виконання подання щодо попередження та усунення випадків катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. У невідкладних випадках загрози непоправної шкоди життю чи здоров’ю особи вносять подання, які підлягають негайному виконанню, про що зазначається у відповідному поданні; 4) у разі невиконання зазначених подань ініціюють притягнення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності залежно від обставин порушення прав людини; 5) реалізують інші повноваження, передбачені цим Законом. Уповноважений щороку готує спеціальну доповідь про стан справ щодо недопущення в Україні катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, яка має включати перелік виконаних та невиконаних подань, а також вжитих Уповноваженим заходів у разі, якщо подання не були виконані. Така доповідь оприлюднюється в засобах масової інформації та надсилається Президентові України, Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України з додержанням законодавства України про інформацію». 5) У Кодексі України про адміністративні правопорушення: а) у статті 7 частину п’яту виключити.

Проект Постанови ВР України про виконання Кабінетом Міністрів України зобов'язань перед військовослужбовцями, військовими пенсіонерами та деякими іншими категоріями осіб №7552 від 05.02.2018 Вноситься народним депутатом України Одарченком Ю.В. ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про виконання Кабінетом Міністрів України зобов’язань перед військовослужбовцями, військовими пенсіонерами та деякими іншими категоріями осіб Відповідно до частини третьої статті 113 Конституції України Верховна Рада України постановляє: 1. Кабінету Міністрів України забезпечити: 1) визнання такою, що втратила чинність Постанову Кабінету Міністрів України №1052 від 27 грудня 2017 року та відновлення дії положень нормативно-правових актів, до яких були внесені зміни зазначеною Постановою; 2) перерахунок раніше призначених пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ з 1 січня 2016 року з урахування розміру грошового забезпечення співробітників органів національної поліції; 3) перерахунок раніше призначених пенсій пенсіонерам Державної кримінально-виконавчої служби з 01 січня 2017 року з Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 із внесеними до неї змінами та доповненнями; 4) перерахунок раніше призначених пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам, на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням виконання вимог цієї постанови. 2. Кабінету Міністрів України у разі необхідності внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2018 ріку частині збільшення видатків на фінансове забезпечення виплати пенсій. 3. Кабінету Міністрів України протягом місяця, з дня прийняття цієї Постанови, поінформувати Верховну Раду України про її виконання. 4. Контроль за . виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. 5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття. Голова Верховної Ради України Повний текст Постанови та Пояснювальної записки за посиланням: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=63412

Проект Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: І. Внести зміни до таких законів України: 1. У Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами): 1) у преамбулі Закону: в абзаці першому слова “чи Державній кримінально-виконавчій службі України,” замінити словами “, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, в органах прокуратури”; в абзаці третьому слова “у зв’язку із збільшенням рівня грошового забезпечення” виключити; 2) перше речення частини першої статті 1 після слів “Державної кримінально-виконавчої служби України” доповнити словами “, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, в органах прокуратури”; 3) у статті 12: абзац перший після слів “яка призначається незалежно від звільнення зі служби)” доповнити словами “та з посад, які дають право на пенсію за цим Законом”; доповнити статтю пунктами “з”, “и” та “і” такого змісту: “з) особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України; и) особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань; і) прокурори.”; 4) у статті 2: у частині другій слова “та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення” замінити словами “, Державної кримінально-виконавчої служби України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів прокуратури виплата пенсій на час їх служби/роботи припиняється. При наступному звільненні із служби/з посади цих осіб виплата призначених їм  пенсій поновлюється або перепризначається за нормами цього Закону з урахуванням вислуги років на дату останнього звільнення”; частину четверту доповнити словами “та підрозділів швидкого реагування, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників Національного антикорупційного бюро України.”; 5) частину другу статті 5 після слів “(у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці),” доповнити словами “класних чинів (у разі встановлення),”; 6) назву та частину першу статті 51 після слів “військовому (спеціальному) званні” доповнити словами “/класному чині (у разі встановлення)”; 7) у статті 12: в абзаці першому пункту “а”: букву “ж” замінити буквами “ж” - “і”; доповнити абзац після слів “якщо вони звільнені зі служби” словами “/з посади”; у пункті “б”: в абзаці першому: після букв “б” - “д,” доповнити буквами “з” - “і”; слова “чи Державній кримінально-виконавчій службі України” замінити словами “, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури (далі – служба).”; у пункті “г” слова та цифри “не менше 20 років” та “вислугу 20 років” замінити на слова та цифри “не менше 15 років” та “вислугу 25 років”; 8) статтю 13 викласти у такій редакції: “Розмір пенсії за вислугу років обчислюється за формулою, передбаченою частиною першою статті 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому: для визначення коефіцієнту страхового стажу відповідно до статті 25 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за періоди вислуги років, передбачені статтею 17 цього Закону, у тому числі обрахованої у пільговому обчисленні (стаття 171 цього Закону), величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 2,5%. Інші періоди страхового стажу враховуються з величиною оцінки одного року страхового стажу 1%; для визначення заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія, враховується грошове забезпечення за періоди та у порядку, встановлені частинами третьою – п’ятою статті 43 цього Закону;  коефіцієнт страхового стажу не може перевищувати 0,9, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і віднесені в установленому законом порядку до категорії 2 - 0,95, особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї,і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, а також особам, віднесеним у порядку, встановленому Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до учасників бойових дій або інвалідів війни, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”- “д” статті 12 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил, - 1,0. Тимчасово, до 1 січня 2021 року, за бажанням особи, пенсія за вислугу років може бути призначена в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а” статті 12): за вислугу 20 років – 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” – 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених у порядку, встановленому частинами шостою – восьмою статті 43 цього Закону; за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 відсотків відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт “б” статті 12 цього Закону): за страховий стаж 25 років – 50 відсотків і за кожний повний рік стажу понад 25 років – 1 відсоток відповідних сум грошового забезпечення, визначених у порядку, встановленому частинами шостою – восьмою статті 43 цього Закону. Максимальний розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини другої цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених у порядку, встановленому частинами шостою – восьмою статті 43 цього Закону, а особам, які під час проходження служби  брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, – 100 відсотків, до категорії 2, - 95 відсотків. Пенсія за вислугу років, призначена до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, (крім осіб, пенсії яким перераховано відповідно до частини шостої статті 63 цього Закону) обчислюються із грошового забезпечення (заробітної плати), визначеного за періоди та у порядку, встановлені частиною дев’ятою статті 43 цього Закону в розмірах, передбачених частинами другою та третьою цієї статті.”; 9) статтю 15 після слів та знаків “пунктах “б”- “д”, доповнити буквами та знаками “з” - “і””; 10) пункт “а” статті 16 викласти в такій редакції: “а) надбавка пенсіонерам, що не працюють, не провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, яка є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та/або на користь яких не здійснюється сплата єдиного внеску, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім’ї, що належать до осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника (стаття 30 цього Закону), – на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується на членів сім’ї, на яких не одержуються пенсійні виплати, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім’ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або призначено на цього члена сім’ї надбавку. За наявності в сім’ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім’ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором;”; 11) у статті 17: абзац перший частини першої після слів “пунктах “б”- “д” доповнити буквами “з” - “і”; у пункті “б” частини першої після слів “податковій міліції,” доповнити словами “на посадах начальницького і рядового складу в Державній кримінально-виконавчій службі України, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, в органах прокуратури на прокурорських посадах, зазначених у  статті 15 Закону України “Про прокуратуру”, слідчими, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів,”; частину другу викласти у такій редакції: “До вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, начальницького складу Національного антикорупційного бюро, начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (за денною формою) у цивільних вищих навчальних закладах зі здобуттям освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче бакалавра, до прийняття на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, але не більше двох років шести місяців служби.”; доповнити статтю частиною четвертою такого змісту: “Особам, які звільнені з посад прокурорів, до вислуги років, що дає право на пенсію за нормами цього Закону, зараховується час роботи: у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності Законом України “Про прокуратуру” було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання); на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності Законом України “Про прокуратуру” було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.”. У зв’язку з цим частини четверту – п’яту вважати частинами п’ятою - шостою; у частині п’ятій слова “особам, які мають право на пенсію за цим Законом,” замінити словами “відповідно до частини другої статті 13 цього Закону”; 12) у статті 172: у назві статті після слів “проходження служби” доповнити словами “/ роботи на посадах”;  у частині першій після слів “за цим Законом” доповнити словами “трудовою книжкою та іншими документами про страховий стаж.”; частину другу викласти у такій редакції: “Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально- виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, визначається Кабінетом Міністрів України.”; 13) статтю 21 викласти у такій редакції: “Розмір пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом обчислюється за формулою, передбаченою частиною першою статті 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому: для визначення заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія, враховується грошове забезпечення за періоди та у порядку, встановлені частинами першою – п’ятою статті 43 цього Закону; коефіцієнт страхового стажу застосовується відповідно до групи та причини інвалідності: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 1, II групи – 0,8, III групи – 0,6; б) іншим особам з інвалідністю I групи – 0,7; II групи – 0,6; III групи – 0,4. Тимчасово, до 1 січня 2021 року, за бажанням особи, пенсія по інвалідності може бути призначена в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 відсотків, II групи - 80 відсотків, III групи - 60 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених у порядку, встановленому частинами шостою – восьмою статті 43; б) іншим інвалідам I групи - 70 відсотків, II групи - 60 відсотків, III групи - 40 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених у порядку, встановленому частинами шостою – восьмою статті 43. Пенсія по інвалідності, призначена до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, (крім осіб, пенсії яким перераховано відповідно до частини шостої статті 63 цього Закону) обчислюється із грошового забезпечення (заробітної плати), визначеного за періоди та у порядку, встановлені частинами першою, другою та дев’ятою статті 43 цього Закону в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті.”;  14) у третій частині статті 22 після слів “Національної поліції” доповнити словами та знаками “, начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань та прокурорів”; 15) пункт “а” статті 24 викласти у такій редакції: “а) надбавка пенсіонерам, що не працюють, не провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, яка є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та/або на користь яких не здійснюється сплата єдиного внеску, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім’ї, що належать до осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника (стаття 30), – на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується на членів сім’ї, на яких не одержуються пенсійні виплати, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім’ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або призначено на цього члена сім’ї надбавку. За наявності в сім’ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім’ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором;”; 16) статтю 25 після слів “у пунктах “б” - „д”,” доповнити буквами “з”- “і””; 17) у першому реченні статті 29: після слів “, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби” доповнити словами “або захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини з числа осіб, які приймали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення,”; після слів “після припинення її виплати” доповнити словами “за цим Законом”; 18) у статті 30: частину третю після слів “Чорнобильської катастрофи,” доповнити словами “інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї”;пункт “в” частини четвертої після слів “Чорнобильської катастрофи,” доповнити словами “інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї”; у частині сьомій:  після слів “у пунктах “а” - “д”,” доповнити буквами “з” - “і””; слова “ чи Державній кримінально-виконавчій службі України,” замінити словами “, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури”; 19) у статті 36: абзац перший викласти в такій редакції: “Розмір пенсії в разі втрати годувальна обчислюється за формулою, передбаченою частиною першою статті 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому: для визначення заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія, враховується грошове забезпечення за періоди та у порядку, встановлені частинами першою – п’ятою статті 43 цього Закону; коефіцієнт страхового стажу встановлюється в залежності від причини смерті годувальника та кількості членів сім’ї, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, в таких розмірах:”; у пункті “а”: після слів “ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи” доповнити словами “інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,”; слова і цифри “70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника” замінити цифрами “0,7”; слова і цифри “пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними” замінити словами і цифрами “коефіцієнт становить 0,9 та розподіляється між членами сім’ї”; слова та цифри “40 процентів” замінити цифрами “0,4”; слова “У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії” замінити словами “Такий же коефіцієнт незалежно від причини смерті годувальника встановлюється”; у пункті “б” слова і цифри “30 процентів заробітку годувальника” замінити цифрами “0,3”; доповнити статтю новою частиною такого змісту: “Тимчасово, до 1 січня 2021 року, за бажанням особи, пенсія в разі втрати годувальника може бути призначена в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті  Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним у частині другій статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, визначеного за періоди та у порядку, встановлені частинами першою, другою, шостою – восьмою статті 43 цього Закону, на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, визначеного за періоди та у порядку, встановлені частинами першою, другою, шостою – восьмою статті 43 цього Закону, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати) на кожного непрацездатного члена сім’ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби, - 30 відсотків заробітку годувальника, визначеного за періоди та у порядку, встановлені частинами першою, другою, шостою – восьмою статті 43 цього Закону, на кожного непрацездатного члена сім’ї. Пенсія в разі втрати годувальника, призначена до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, (крім осіб, пенсії яким перераховано відповідно до частини шостої статті 63 цього Закону) обчислюється із грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, визначеного за періоди та у порядку, встановлені частинами першою, другою та дев’ятою статті 43 цього Закону в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті.”; 20) текст статті 43 викласти в такій редакції: “Пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються  виходячи із середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або із середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Особам із числа військовослужбовців строкової служби, які до призову на строкову військову службу та після звільнення з військової служби не працювали і не перебували на військовій службі за контрактом, та членам їх сімей пенсії встановлюються у мінімальних розмірах, передбачених відповідно статтями 22 і 37 цього Закону. Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення/заробітної плати, що виплачувалося в національній валюті України та визначеного відповідно до статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за періоди, які враховані до вислуги років згідно частини першої статті 17 цього Закону, з якого/якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, обчисленого в порядку, передбаченому частиною другою статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за останні 24 календарних місяці служби або за будь-які 24 календарних місяці служби підряд. Грошове забезпечення/заробітна плата за періоди вислуги років, передбачені частиною першою статті 17 цього Закону, до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховане грошове забезпечення/заробітну плату, наданих органам Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та відомств, в яких особа проходила службу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а за періоди вислуги років, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, прокурорам, грошове забезпечення/заробітна плата обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення. Дані про розмір грошового забезпечення, відомості про які залишилися на тимчасово непідконтрольних територіях українській владі, видаються уповноваженими структурними підрозділами міністерств та відомств, в яких особа проходила службу, у середніх розмірах грошового  забезпечення за відповідними посадами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам, зазначеним у пункті “ж” статті 12, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, визначеного відповідно до статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за періоди проходження служби в органах внутрішніх справ за останні 24 календарних місяці або за будь-які 24 календарних місяці служби підряд. Тимчасово до 1 січня 2021 року при призначенні пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, для призначення пенсій за нормами цього Закону, за їх бажанням може враховуватись грошове забезпечення, яке вони отримували за останні 24 місяці служби до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, включаючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пенсії особам з числа резервістів, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей до 1 січня 2021 року призначаються з розміру грошового забезпечення, враховуючи оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством для військовослужбовців відповідних прирівняних посад на день звільнення зі служби у військовому резерві, загибелі, смерті або оголошення резервіста померлим. Схеми відповідності посад резервістів та військовослужбовців затверджуються центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями. Пенсії, призначені до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, (крім осіб, пенсії яким перераховано відповідно до частини шостої статті 63 цього Закону) обчислюються з окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які  мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а для осіб, грошове забезпечення яких визначено у порядку, встановленому частинами третьою – п’ятою статті 43 цього Закону, – п’ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Особам офіцерського складу, звільненим з військової служби до вступу на штатну посаду після закінчення військового навчального закладу, пенсії встановлюються у мінімальних розмірах, передбачених відповідно статтями 22 і 37 цього Закону.”; 21) текст статті 51 викласти в такій редакції: “При настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.”; 22) текст статті 52 викласти в такій редакції: “Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем проживання пенсіонера в межах України через установи банків або організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Доставка пенсії за місцем фактичного проживання пенсіонера здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.”; 23) статтю 62 викласти в такій редакції: “Стаття 62. Припинення та поновлення виплати пенсійВиплата пенсії за рішенням органів Пенсійного фонду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; у разі перебування за межами України понад 90 календарних днів; в інших випадках, передбачених законом. Пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.  Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. При поновленні виплати пенсії застосовуються положення статей 28 та 55 цього Закону.”; 24) текст статті 63 викласти в такій редакції: “Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їхніх сімей провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатково наданими документами. Після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за зверненням пенсіонера проводиться перерахунок пенсії, призначеної на умовах, визначених частиною першою статті 13 цього Закону, з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії за нормами цього Закону. Подальші перерахунки таких пенсій особам, які після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” продовжували працювати, проводяться у порядку, передбаченому абзацами 1, 3 та 5 частини четвертої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня виникнення права на такий перерахунок. Пенсії, призначені до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відповідно до цього Закону та відповідно Закону України “Про прокуратуру” (за їх бажанням), перераховуються з 1 січня 2018 року на підставі документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також довідок про грошове забезпечення/ заробітну плату із урахуванням виплат, передбачених частиною дев’ятою статті 43 цього Закону, виданих уповноваженими структурними підрозділами міністерств та відомств, в яких особа проходила службу. Виплата підвищених розмірів пенсій проводиться у таких розмірах: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року – 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – 75 відсотків; з 1 січня 2020 року – 100 відсотків від суми підвищення пенсії. Перерахунок, передбачений частиною четвертою цієї статті, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, передбачених зазначеною частиною у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.  Особам, яким пенсію призначено згідно із цим Законом у період з 1 січня 2014 року до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за особистим зверненням пенсії можуть бути перераховані з 1 січня 2018 року на умовах, визначених частиною першою статті 13, частиною першою статті 21 та частиною першою статті 36 цього Закону, на підставі документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та додатково наданих документів. При цьому: враховується грошове забезпечення/заробітна плата, що виплачувалися в національній валюті України та з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, обчислених, в порядку, передбаченому частиною другою статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які особа отримувала за останні 24 календарні місяці служби підряд до дати призначення пенсії відповідно до цього Закону; для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки. З 1 грудня 2018 року пенсії, перераховані відповідно до частин шостої цієї статті, перераховуються з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією статтею, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.”; 25) статтю 64 викласти в такій редакції: “Стаття 64. Індексація пенсій Для забезпечення індексації пенсії щороку, починаючи з 1 січня 2020 року, проводиться перерахунок раніше призначених пенсій з урахуванням показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у порядку та строки, встановлені частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Пенсії, обчислені із урахуванням грошового забезпечення, обчисленого в порядку, визначеному частинами шостою-восьмою статті 43 цього Закону, перераховуються у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті після визначення заробітку в порядку, визначеному частинами третьою – п’ятою статті 43 цього Закону. Перерахунок пенсій, передбачений частиною першою цієї статті, перерахованих в порядку, визначеному частинами четвертою - п’ятою статті 63 цього Закону, проводиться починаючи з 1 січня 2021 року.  Розмір, дата та порядок перерахунку пенсій визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням необхідності вирівнювання рівня пенсій, призначених до та після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перерахунку пенсій осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” .”; 26) у тексті Закону слово “процентів” в усіх відмінках і числах замінити відповідно словом “відсотків” у відповідному відмінку і числі. 2. У першому реченні частини першої статті 2 розділу І Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (Відомості Верховної Ради, 2012, № 12-13, ст.82; 2016, № 5, ст.50; 2017, № 2, ст.25): після слів “крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною” доповнити словами “та пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; слова “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” виключити. 3. У розділі ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (Відомості Верховної Ради, 2017, № 40-41, ст. 383) пункт 8 виключити. 4. У Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11 із наступними змінами): 1) у пункті 4 частини першої статті 1 слова “п’ятнадцяти” замінити словами “двадцяти п’яти”; 2) частину третю статті 7 викласти в такій редакції: “Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статі 8 цього Закону ”; 3) частину п’яту статті 8 викласти в такій редакції: “5. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки бази нарахування єдиного внеску, що не перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. У разі, якщо база нарахування єдиного внеску перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом, єдиний внесок встановлюється у період з 1 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року в розмірах: 20 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує п’ятнадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує тридцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом;  17 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує тридцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом; 15 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує сто тридцять п’ять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом; 10 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує сто тридцять п’ять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує двісті сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом; 5 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує двісті сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Починаючи з 1 січня 2019 року та в подальших роках єдиний внесок встановлюється для бази нарахування єдиного внеску, яка перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом, у таких розмірах: 20 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує двадцять п’ять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом; 17 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує сто п’ятдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом; 15 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує сто п’ятдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує двісті розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом; 10 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує двісті розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але не перевищує двісті сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом; 5 відсотків - з частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує двісті сімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.”.  5. Статтю 86 Закону України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12; 2015 р., № 6, ст. 40; 2015 р., № 22, ст. 145; 2016 р., № 5, ст. 50; 2017 р., № 2, ст. 25) викласти в такій редакції: “Стаття 86. Пенсійне забезпечення працівників прокуратури Пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.”. 6. У Законі України “Про Національне антикорупційне бюро України” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 47, ст. 2051; 2015 р., № 11, ст. 75): у частині шостій статті 5 цифри “200” замінити цифрами “500”; у частині першій статті 10: другий абзац доповнити словами “, підрозділів детективів та Управління внутрішнього контролю Національного бюро.”; у третьому абзаці слова “, які є державними службовцями.” виключити;частину другу статті 22 доповнити абзацом третім такого змісту: “Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу Національного бюро здійснюється відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.”. II. Прикінцеві та перехідні положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: підпунктів 8, 13, абзацу другого підпункту 17 та підпунктів 19, 20 та 24 пункту 1 розділу І цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовуються з 1 січня 2018 року; підпунктів 2 – 3 пункту 4 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 квітня 2018 року. підпункту 1 пункту 4 розділу І цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2019 року. 2. У разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону. Голова Верховної Ради України